29.12.2011 00:21
-
260
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «СПОЛОХАНА ЗИМА УРАНЦІ ПРОБІГАЛА»

Шукаю зустрічі я знов 

Із тою, що завжди байдужа, 

Мов крижана квітує ружа 

І не чекає на любов. 

Самотньо вийду у садок 

Блукати стану в падолисті, 

Де мряки вимили імлисті, 

Оздобу груші. До гілок. 

Стомившись, повернуся в дім, 

Роз’ятрю черево каміна. 

Надія вгасне мов жарина, 

Золою обернувшись в нім. 

А на зорі, прийде сама… 

В фаті лілейній паморозі. 

Сніжком посипле на порозі. 

Умлію: - «Господи, Зима!»  

До неї підійду с потай,  

Поправлю ніжно локон білий. 

І вій злетять пухнасті стріли, 

Очей явивши синій Рай. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2012 10:38  Деркач Олександр => © 

Класно, красиво.

 29.12.2011 10:12  Сашко Новік 

Пройняло. Гарна зима, вродлива

 29.12.2011 01:46  Тетяна Белімова => © 

Створений Вами образ містить у собі незримі посилання до Блакитної Панни М.Вороного, Прекрасної Незнайомки О.Блока. Це відображення неповторної жіночості й чарівності.

 29.12.2011 01:00  © ... => Тетяна Белімова 

Вітаю і дякую!

 29.12.2011 00:53  Тетяна Белімова 

Вишуканий метафоричний ряд. За тремтливістю і легкістю рядків відчувається глибока й пристрасна душа.

 29.12.2011 00:32  © ... => Каранда Галина 

Дякую за приємні слова!!!

 29.12.2011 00:30  Каранда Галина => © 

Ваша лірика - неперевершена! зачіпає дуже глибоко, і завжди - багаторівнева й...просто красива!)