Що залишу тобі? Хіба жменьку спогадів:
Домальованих, спотворених, ремонтованих.
Ще розмитих, не чітких кілька поглядів
На теми болючі, життєві, оголені.
Можливо струм дотику.
Незграбність цілунків, німоту голосу.
І ще якогось пустого непотребу,
До відчаю повного мотлоху.
Що від мене залишиться? До біса місця свобідного.
Але простір – найцінніше візьми собі.
Викинь з пам’яті мене остогидлого.
Натомість себе віднайди.
Дрогобич, 2011
