Не обійдемо знову гострих слів,
Запудрим ранок в сіро-брудний страхіт.
Десь там тварини всі оці живуть в селі,
Що нами згадані. Летять слова, як птахи.
А ти – як смів? А ти – украла час…
Куди дивились ночі у тих роках?
І, взагалі, оті всі жахи – це про нас,
Що в фільмах зняті – все по наших кроках.
І папіроса, лаку перламутр –
Трясуться нігті над штормилом кави…
Сім’я, як всі, де часовий статут
Підкидує в сусідськім колі слави!
