Може й буде вже Зима...
Я рано вранці, ще не стало сонце,
Свій зір спрямовую в віконце,
І бачу в шибці зірочки сріблясті
І візерунків смужечки хвилясті,
Крізь той шедевр світанок ніжно рожевіє,
З під шибки в хату холод трохи віє.
Синиця щось на гілочці співає,
А вітерець ту гілочку гойдає…
І раптом – шусть, в квартирку залітає
І по балкону вже синиця та стрибає!
Туди, сюди літа: знайти не може вихід!
А я до неї наближаюсь тихо…
Вона зомліла, сіла біля шибки,
І тут її ловлю в долоні швидко.
Сердечко в птахи б’ється, та я ж її відпускаю!
Вона: «Чвірк-чвірк!», - вже на дереві! Хай собі літає!
Сніжок повільно з віток опадає,
А я дивлюсь на небо, на дома,
І на дорогу – скрізь сніжок лягає,
То може, думаю, і буде вже Зима?
Щасливе, січень, 2012
