31.01.2012 13:57
-
434
    
  10 | 10  
 © Тарас Іванів († 2012)

І скільки б ти це не гортав, 

Сторінку висушених трав –  

Останнє коло у цій книзі, 

Затерта, з’їзджена, стара, 

До днів байдужа вже сльоза, 

Стікає глумом в краплях слизі. 


Душа самотня, крижана, 

Між сумом лиха вкопана, 

Розгублено в очах завмерла. 

Відбиток погляду в хресті –  

Пекучий спомин на Землі, 

Що серце в щемі не померло. 


Стеблини зігнуті думок, 

Тумани згадок-загадок –  

Було, не було, снів німе проміння. 

Між хмарами густої тьми, 

Коли притискують псалми,  

Так спрагнена весни пора осіння. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.07.2012 21:00  Оля Стасюк 

 31.01.2012 17:44  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно... Сумно! Аж душу проймає! (((

 31.01.2012 17:26  Каранда Галина => © 

немає слів...

 31.01.2012 14:51  Тетяна Белімова 

Просякнута ностальгічними нотками, щемливими, гіркими, поезія...

 31.01.2012 14:23  Сашко Новік 

класно, останній рядок просто шик