Від нестямно закоханої
Страшна валентинка
Вихоплюю кресало,
Полум’я буде не мало…
Стій! Не тікай,
Ти ж не хочеш,
Зникнути раптом проти ночі?
Поглянь, ось міцна мотузка,
Прив’яжу тебе он туди - до галузки.
Ну-ну. Не пустуй,
Ще зірвуся.
Нащо тобі тоді обпалені вуса?
Бач, воно зовсім не страшно!
Ти ж у мене не пропащий…
Тільки що і в сльози…
Тобі страшні мої погрози?
Та боляче не буде! Може тільки трохи, любий.
А в мене в кишені - сірники та лезо!
Вгадай, в кого на грудях буде дивна пожежа?
Ой, не репетуй так, бо і я боюся…
Й знай - на велику валентинку
Чекає твоя вірна Ганнуся.