Пробач
Пробач, що вийшло все не так,
Бо часу плин не можна зупинити,
Зима сльозами відливає знак,
Та я тебе не можу розлюбити.
Не на утіху цей зимовий дощ,
Можливо він за мене ронить сльози,
І в цій воді, все пролилось всерйоз,
Лиш кілька днів і вже прийдуть морози.
І не замерзне, ні… Моя любов,
Вона проб’ється крізь байдужу кригу,
В твоєму серці сніг розтопить знов,
Теплом з душі засвітить на відлигу.
Я не в собі, я десь на чужині,
В полоні сну рятую свою Трою,
То знай, якщо полишуся в вогні,
Що в цьому світі жив лише тобою.
