Хмільні глибини твоїх віч
Переродили день у ніч,
Здійнялись хвилею сльози,
Украли дихання вчаси –
І ранять, тнуть… А кров, всю кров,
Що небеса лиш раз дають,
Холодять за чужу любов,
Чужу тобі… Чи лиш вдають?!
Журливий вирок кораблю
В напризволящому – люблю!!!
Скільки поглинув океан
Фрегатів згублених оман…
