Десь мерехтить у тілі марев
Дідусь часів – ласкали нас!
Сердешну хіть ще вік не хмарив –
Кохання чисте, без гримас.
З далеких обріїв, немов би,
Крізь роки збігли навпростець,
Тепер ковтаєм дні жалоби,
Які хтось втяв, нехай їм грець.
Безрукі ночі вислизають…
В дитячу гру, що бузьок дав
Наші тіла не проникають
(Дідок на старості згадав)…
Калічки руки, ніжки поруч –
Ми далі разом п’ємо час.
Ще думка скочує ліворуч
Мрій старожитнестових мас.
