Студентська Валентинка
невибаглива
В аудиторію зайшла,
Червоні щічки принесла.
Я в коридорі її бачив!
Вона з славістики неначе…
– Хто ти? – Хто я?
– А ти тут хто?
– Ходім в кіно?
– Давай в кіно!
Заговорить боявся,
Зовсім не намагався.
Хоч монолог не новий
У голові – готовий.
Вона ж бо недосяжна!
І горда і вальяжна!..
Так дивиться пихато,
Що серце – зразу в п’яти.
Не знав він і не думав,
Що вже стріла Амура
Їй серце просвердлила,
Хоч, може, й не хотіла…
Бо жарти Валентина
Не завжди безневинні!
А гордість – просто маска,
Як будівельна каска…
