Очі правди
Господи! У кожне, кожне слово
Ти вклав краплиночки ранкової сльози,
Коли вчив жити нас і розмовляти
У блисках древньої, чарівної роси.
Навчилися… Згубилися… Розгули –
Словник Господній в сквернослів’ї запалав…
Слова, що ніжність означали, ми забули,
Забули казочку, та й хто це промовляв…
Чому їдке, безгранне, зле презирство
Ми розстелили, розжбурляли в виднокіл…
Нам зрозуміти непідсилу чорта жилу!
А очі правди… Що ті очі – просто в діл!
