19.02.2012 18:02
-
247
    
  7 | 7  
 © Таїсія

Липень

Спека.  

Мить. 

Гроза… 

Смуток. 

Жаль.  

Печаль 

Сльоза… 

Вітер. 

Дощ. 

Калюжа. 

Дім. 

Ми удвох з тобою в нім… 


Темінь. 

Тінь... 

Сірник.  

Свіча… 

Страх. 

Напруження.  

Печаль… 

Подих.  

Блискавка. 

І звук. 

І сплетіння наших рук… 


Літо.  

Липень.  

Ніч.  

Гроза… 

Поцілунок. 

Сміх.  

Сльоза… 

Щастя. 

Всесвіт.  

Подих.  

Час… 

Так гроза з`єднала нас… 



м. Ромни, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.02.2012 23:06  Сашко Новік 

=))) класно. гроза сама по собі - це щось, а коли єднає, так взагалі

 20.02.2012 10:09  Деркач Олександр => Тетяна Чорновіл 

Мені теж.

 19.02.2012 21:24  Ірина Затинейко-Михалевич 

Це той випадок - коли за кожним словом - ціла подія... довершене пережиття незабутнього...щойно повернулися з перегляду фільму "Артист" - німе кіно в сучасній інтерпретації...так ось Ваш вірш ще більш підсилив враження. ГАРНО! (усім рекомендую фільм - звиняйте, що в коментарі гарного вірша ще й рекламу фільму втиснула)))...бо під враженнями досі)

 19.02.2012 18:28  Каранда Галина => © 

дуже гарно!) спіральні асоціації!:)))))) ми теж цим гралися на Порталі!)))
та у Вас не грання, а дуже серйозний щирий вірш.
Ви пишете гарно і різнопланово.

 19.02.2012 18:28  Тетяна Чорновіл 

Сподобалось...