Рушник
Рушник український висить,
Переді мною, на іконі.
Навіює козацьку Січ
І всю історію до волі.
На ньому тисячі хрестів,
Червоних, чорних, геть, як доля,
Як доля тисячі життів,
Як панськая гірка сваволя.
Історія – хрест на хресті,
Які у купі дають квіти.
Квіти, які чомусь ясні,
Це помагало, нам терпіти.
Рушник ввібрав всю гіркоту,
Бо чорного дуже багато,
Але не бачим ми журбу,
Бачимо квіти лиш завзято.
Вкраїна наша, це рушник,
Де доля вишита народом,
Зблизька лиш бачим чорну нить,
Здалеку – квітку з ясним взором.
І бачим завжди ми здалік,
Самі придумали, радієм,
Туманим свої долі вік
І що цікаво, не жалієм.
Чи може просто ми не хочем,
Бо лік придумали душі
І вишиваємо щоночі
Свою розраду – рушники.
29.01.06 р.
