Колискова
Сонечко сідає, в небі, за горбами,
Наче з пластиліну хмари й горизонт,
А з-під небосхилу, бачу очі мами,
Що землі колисці навівають сон.
Майже заховалось, ще лиш промінь Божий,
Блиснув у обличчя, мов би наказав,
Щоб лягали спати і щоб сон тривожний,
Не боялись вночі, блиск його забрав.
Ніч – глибокі нори, опустились з неба,
Але місяць світить, мов дитяче бра,
Спіть спокійно діти, а нічна пожежа,
Це лиш шлях чумацький, блиск води з Дніпра.
І я також ляжу, з мріями зустрінусь,
Полечу у небо рахувать зірки,
Охоронцем ночі, для вас діти стану
І щоб краще спалось, настряхаю сни.
А уранці рано, сонце знову зійде,
Й радісним промінням привітає нас.
Спіть малята рідні, опускайте вії,
Ніч гарна можливість зупини час.
***
06.02.06 р.
