Повінь на Росі
з рубрики / циклу «СПОМИНИ»
і плавучі шматки скреслої криги піднімають рівень річкової води
вище критичного рівня, на Стеблівській ГЕС один за одним
відкриваються щити, щоб спустити небезпечну бунтарку-воду в долину.
Вирвавшись на волю, річка з ревом заповнює своє колишнє русло.
На березі чекають люди з підсаками, бо знають, що після
закриття щита в залишках стікаючих річечок зможуть наловити чимало риби!
Моєму батькові
Шкляренку Петру Йосиповичу присвячую
Прийшла весна. Зиму люту
Нагнала ярками.
Сніги в річку, льодом скуту,
Ллють сльози річками.
Біжать річки повноводні,
На сніги сердиті.
На Стеблівській ГЕС сьогодні
Два щити відкриті!
Кипить вода чорно-сіра,
На камінь несеться,
Повз Нечуєвого Звіра
Сама звіром рветься.
Товсту кригу без зусилля
В вирі розбиває,
Між уламків татар-зілля
Вирина, буває…
Сонце з бризок вискакує,
Райдугою сходить…
А хто то там підсакою
Між піни заводить?!
Петро Шклярок, його хата
На скалі он скраю.
– Щити будуть закривати,
То рибки спіймаю…
– Під обід тії суботи
Ото вже ловилось!
Мав я з рибою роботи,
Що вам і не снилось!
– У заводку в’юнів піймав
Силу-пресиленну,
Пліток, линків у торбі мав,
Щуку здоровенну!
– Чо б я брехав! Й за рибину
Не став би брехати.
Я насилу ту торбину
Дотягнув до хати.
– Он Круть саме п’яний сунув,
Можете спитати!!!...
Спересердя Шклярок плюнув
І став мовчки ждати.
Вирувала Рось у піні,
Об каміння билась.
Пливла зима на крижині
Та й в вирі згубилась.
.gif "{#}")