01.03.2012 03:07
-
225
    
  3 | 3  
 © Чернуха Любов

Зніми вуаль

Присвячую одній колезі

Надівши маску, ще зрання, 

Вона спішила на роботу, 

Така ж покірна, мов ягня, 

Демонструвала всім турботу. 

Та жовч проїла все нутро, 

В очах презирство не сховаєш, 

В душі чорніє коловрот 

Й пустоти вже не залатаєш. 

Зніми вуаль, відкрий лице. 

Ти віриш в власну без гріховність? 

Та від неправди всіх трясе! 

Вбива не щира красномовність. 

Велика здатність до обману - 

Батьки не вчать цього дітей. 

Звідкіль задатки від тирану, 

Боюсь завжди таких людей. 



м. Кривий Ріг, лютий 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.03.2012 23:15  © ... => Каранда Галина 

Дякую, наступний вірш про це

 01.03.2012 18:06  Каранда Галина => © 

пожалійте її. уявіть, як важко увесь час відчувати злість. У моєму оточенні є такі люди. я знайшла вихід: вона на мене кричить, або читає моралі, сердиться, - а я віджартовуюся. іноді вдається розсмішити і її . а це вже перемога. так легше. а якщо сприймати серйозно, можна стати, як вона.

 01.03.2012 13:47  © ... => Тетяна Чорновіл 

в моєму випадку на жалість не має вже сил, тому що людина в своїй злобі стає не адекватною

 01.03.2012 12:43  Тетяна Чорновіл => © 

Таких людей зустрічала в своєму житті! Вони просто інші! Надівають ту маску, щоб жити серед нас непоміченими! Іноді мені шкода таких!!! Коли вже мине біль затоптаної ними душі!

 01.03.2012 09:28  Ірина Затинейко-Михалевич 

такі люди поруч нас - невипадково...вчать нас бути терпеливими, мабуть, до їхніх хиб та гарних "масок"...

 01.03.2012 08:57  Сашко Новік 

погоджуюсь, знаю таких елементів

 01.03.2012 07:24  Деркач Олександр 

Теж не люблю, "безгріховних"