Оскома прощальних снігів
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Цієї ночі у нас був дуже красивий снігопад... Неначе зима востаннє хотіла зачарувати своєю красою...
Зимка, вкутавшись у хмари,
Ніччю в вирій відбувала,
Сніг у ситі коливала,
Над землею розсівала
Незбагненні срібні чари.
В тиховійнім танці сніжно
З неба біла мла спадала,
Ніч з-за хмари виглядала,
В чорні коси заплітала
Снігову оскому ніжну.
В снах беріз зашерхлі вії
Шелестіли в хвилях ласки.
Мерехтіли диво-стразки
Осяйним відлунням казки
В березневі сніговії.
Над полями, над рікою
Слалось сніжне те прощання.
Крізь захмарене світання
Мчала мить зими остання
Вдаль оскомою щемкою.
