У сяйві сонячних заграв
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У сяйві сонячних заграв
Сніг тихо-мирно помирав,
Ставав водою.
Ступала веснонька в вінку,
Співала пісеньку п’янку
Нам з самотою.
Та враз крізь стиглих літ зело
Воно, непрохане, прийшло,
Назвалось «щастя».
Спіткнувшись раптом об літа,
Стекла снігами самота
В весни причастя.
Не сміла я радіти, ні!
Хоч серце стиснула мені
Незнана сила.
Лиш розум стомлено волав:
– Хто те, непрохане, прислав?!
Я ж не просила…