Андрій Гагін Спогад
Я щасливий, що я пам’ятаю
і як мама співала пісні,
як в дитинстві, у рідному краї
квіт бузок, розквітав навесні.
Ці хвилини усі незабутні,
та у серці живуть назавжди.
Хоч сі миті втрачаємо в буднях
Та в думках повертаю туди.
Де блукаючи яблуні цвітом
Я тонув, упірнувши в думки.
Оглянувся – навколо вже літо
І пливуть неоглядно роки.
11.02.2012
09.03.2012 18:24 Сашко Новік |
 та да, пливуть. гарно |
09.03.2012 13:51 © ... => Деркач Олександр |
Дякую Вам Олександре! |
09.03.2012 13:49 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую Вам Тетяно! |
09.03.2012 13:49 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую! Справді, спогади дитинства не завжди бувають конкретними. Більшість з них поодинокі картини, розмиті часом. |
09.03.2012 13:47 © ... => Каранда Галина |
Дякую Галино! Мені приємно, що надихнув Вас на спогади. Мій бузок (їх було два деревця) ріс біля самого порогу. проте до сьогодні вони не збереглися ) |
07.03.2012 18:39 Деркач Олександр => Тетяна Чорновіл |
 Приєднуюсь |
07.03.2012 12:24 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно і душевно! :) |
07.03.2012 11:22 Тетяна Белімова |
 Гарний спогад, не конкретний, а трохи розмитий, ніби крізь сон. |
07.03.2012 03:59 Каранда Галина => © |
 ) а той бузок, на якому я малою шукала"трієчки! і "п"ятірочки" у батьків і досі росте, хоч його вже не раз вирубували! а Ви таким не гралися?))))))))))) |