Глибина для земноводних
з рубрики / циклу «А прийде пародист...»
«Коли буденна сіра глибина…»
«Коли тебе почує лиш луна…
І я твої усі обмию рани…
Не вір мені!.. Тому що я – ЗЕМНА!..
А у земних – свої ще таракани…»
Гостя
Коли буденна сіра глибина
Почне замотувать мене в свої полотна –
Люблю у ванну опуститися до дна.
Бо я земна. І, значить, земноводна…
З тепліні розпашілу поцілуй,
Візьми – чи за плавник, а чи за лапку…
Розмотану, до люлі докантуй,
Поки що босу, мій великий тапку!
І взуй мене – не люблю босяком.
Вода обмила і зцілила рани,
І змила в труби всяких «насіком» –
Всі примхи, чи, як кажуть, «таракани»…
Коли ж в мені проснеться кара-хан –
Нестриманий азійський норов дикий –
Рятуй мене! Накрий же і вкохай
Його – собою! Тапку мій великий!
І біль свій стану пити я до дна…
Минуть мене замотані полотна,
Бо добрий тапок – то є глибина!
Без неї і земна – не земноводна…
м. Туркменабат, Туркменистан, 18.11.2014