Місячні сни
Сніг встеливши знову все навколо,
Навіває чистий, білий сон
І водночас місяць в ясних колах,
Не дає заснути мені знов.
Світить все ліхтариком в кімнату,
Крізь повіки відчуваю блиск
І пригадую одразу «білу вату»,
Чуючи від сну солодкий тиск.
А заснувши, місяць знов моргає,
Світить, а в промінчиках згадки,
Це від них мій сон завжди минає,
Бо не хочу мати його сни.
Так борюся, щоб колись заснути,
Кожну ніч, ця суперечка сну.
Місяць не дає, її, забути,
Сніг лиш радує, ховаючи весну.
19.01.06 р.
