Лебедине кохання
з рубрики / циклу «Про долю»
Вночі для мене сон наснився,
Що лебідь білий в землю розбився,
Лебідку вбили, а він від горя,
Навіщо доля гірка та доля.
Без неї важко на світі жити,
Йому немає кого любити,
Жили у парі удвох поживали,
Та злі люди їх обікрали.
Задля розваги лебідку вбили,
Вони напевно та й не любили,
Не зміг чужу назвати своєю,
Зложив він крила над землею.
До долу впав, життя скінчилось,
Кохання вічне з ним залишилось,
Любов та вічна лебедина,
Кохати не зможе так людина.