Над лугом стелиться туман

І сонце вже встає з-за горизонту

багряним заревом. А я 

Іду росою, боса і голодна...

Голодна я на тії почуття, 

Нестримні і відверті досить.

Моя знесилена душа

Кохання, ніжності і ласки просить.

Любов безмежна і безкрайня

Несеться швидко по житті, 

Як та машина автобаном,

Лиш слід лишаючи в душі...

Росою стелиться до ніг,

Як песик ніжно тулиться і гарно, 

Як птах, який летить у світ. 

Я сподіваюся...та марно.