ТЯГАР
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Умовкли на сумному клені
Пісні веселі горобині…
І трави не такі зелені…
І небеса не зовсім сині.
Тягар за ноги зачепився –
Немов роблю на місці кроки,
І непідйомним враз зробився
Портфель із важкістю мороки,
А сонце розсіває втому
Важкого, хмурого відтінку,
Бо двійку я несу додому!
Та ще й за що! За поведінку!!!
Не я! То м’яч у всьому винен –
Надумав шибку розбивати!
За нього я чомусь повинен
Важку мороку відбувати.
І що мені тепер робити?!
Удома ж покарання «світить»!
Куплю я рідній мамі квіти!
А може… двійки не помітить!