Ні..
Ні, я не люблю її, ні, ані трішки
Не люблю.... Десь на серці кішки...
Кігтями деруть, деруть до крові.
Потім тиша, ані плачу, ані болі.
Ні, я не люблю, любов зриває дах,
А у меня якось тихо, мирно так.
"Мені нічого не треба, лиш вона одна",
Та ні, й цього нема, до всього ще й вона.
Я не той, хто дістане тобі зірки із неба,
Я просто буду поруч коли треба....
"А воно їй треба?"..."Ні, звісно, ні...".
І мені не треба, ні, змарнілі тіні.
Вони зникають у пітьмі, як сказати?
Як до неї підійти... "Пробач", чи "Прости"?
Що говорити, після слів їй "Вибач, ні"?
Я ж не люблю її посмішки та жарти, ні.
Одна ремарка, правда буває погано
Коли її голос знов мовчить у телефоні,
Коли довго вже не бачив її зелені очі...
Чому немає думок про неї до пів ночі?
Це точно не любов, це точно не вона.
Я ніхто, а хто вона? Я один з мільйона.
Вона така на мільйон одна, за неї Бога
Просто попрошу, захисти її, благослови.
Ти що, смієшся? Ні, я ж точно не люблю її.
Ні..
2012 р.
