23.05.2012 20:27
-
324 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Каранда Галина

Потрібне перезавантаження...

Потрібне перезавантаження...

під впливом вірша Саші Новікова

Він звичайний вантажник,
хоч в душі ще романтик,
але вкрай задовбав комірник.

"Вантаж життя"
Олександр Новіков

Прийми, подай, тікай, а то – ударю…

Ось ніша наша. Ми застрягли в ній.

Хтось все життя збирає урожаї,

А хтось весь вік вильмИ копає гній.


Ми завантажили в життя своє покору, –

Ось через це й тягаєм вантажі…

Змирилися? Нам страшно глянуть вгору?

А чи не навчені дивитися згори?


Комірника довбе, хто тільки може,

А він за це довбе натхненно нас …

Із голови псується риба… отже,

В хвості – не страшно! Нам не перший раз…


Здавалися широкими дороги,

Коли, всі рівні, йшли ми в перший клас... 

Що ж сталося? Чи ми забули мрію?

Чи, може, мрія вже забула нас?



Лубни, 23.05.2012


___________

" вильмИ" - так на Полтавщині звучить орудний відмінок слова "вила"

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.05.2012 16:44  © ... => Володимир Пірнач 

не напрягає, поки не дістають... 

 24.05.2012 16:43  Володимир Пірнач => © 

Та-да, у нас зараз своїх "дворян" більше ніж потрібно, вже не знають чим мірятись.
Але якщо не звертати на них уваги то це навіть не напрягає :) 

 24.05.2012 16:37  © ... => Володимир Пірнач 

зараз вже немає майже таких начальників, що з низів вийшли... пам"ятаєте, як у дворян, при народженні у військо записували, щоб до 18-ти вже в високім чині був...
а зараз ще легше це робиться... 

 24.05.2012 16:32  Володимир Пірнач => © 

Правдиво.
Гарно написано.
Я думаю що найкращі начальники це ті хто пройли весь шлях із самого низу, бо поки не зїсиш чествого хліба, то не знатимеш справжній смак ікри. Так на кожній роботі. А мозок витрушують на всіх посадових рівнях.
Ось цитата із книжки яку я дуже люблю (адміни вибачайте, це класика):
И вот — я торжественно объявляю: до конца моих дней я не предприму ничего, чтобы повторить мой печальный опыт возвышения. Я остаюсь внизу и снизу плюю на всю вашу общественную лестницу. Да. На каждую ступеньку лестницы — по плевку. Чтоб по ней подыматься, надо быть жидовскою мордою без страха и упрека, надо быть пидорасом, выкованным из чистой стали с головы до пят. А я — не такой. 

 24.05.2012 11:23  Тетяна Чорновіл => © 

І вильми і вилами! Рівноцінно кидається гній! :))))))))))))) 

 24.05.2012 11:18  © ... => Тетяна Чорновіл 

)) а де ж тоді "вИлами"? 

 24.05.2012 11:15  Тетяна Чорновіл => © 

Нічого! З"явиться знову! На те вона й мрія! Вірш гарний! ВильмИ - скрізь вильмИ! :))) 

 24.05.2012 10:22  Оля Стасюк 

Красиво. Правда, спершу спросоння трохи мозок для сприйняття виснув. а так дійшло, гарно.) 

 23.05.2012 23:54  © ... => Лідія Яр 

дякую. 

 23.05.2012 23:53  © ... => Деркач Олександр 

дякую, почитаю, що Ви сьогодні:))))) 

 23.05.2012 23:52  © ... => Олександр Новіков 

) ну, двояке значення я і вкладала, свідомо. :) сила двозначності))))
Саш, так а хіба твій вірш був оптимістичніший? ледь до сліз не довів!) 

 23.05.2012 23:35  Лідія Яр 

А хто ж нас учив дивитися з гори?
А покора - то, мабуть з молоком матері українцям передається, слава Богу, що не усім поголовно.
Сподобалось, і настрій навіть відчувається . 

 23.05.2012 21:30  Деркач Олександр => © 

Приємно "вильми", то рідне... а вірш, роздуми подобаються, інколи - лінь, інколи дійсно попадаєш в матрицю, а десь просто побоялись і мрії забувають нас, а ми потім пишим такі вірші, як я сьогодні 

 23.05.2012 20:34  Олександр Новіков 

класно, хоч і песимістично. про рибу сподобалось. завантажили, з досягненнями НТП, тепер читається двояко. чи то матриця чи товарний вагон))