Повернувся додому
Неслухняні, зволожені руки,
В горлі слини в’язкої жмуток,
Із далекої, з вічність розлуки,
Повертався додому синок.
До кривої старенької хвіртки,
Що вела у черешневий сад.
До сусідської дівчини Вітки,
Що щипала із ним виноград.
Кожен день уже прожитих років,
Він писав до матусі листи.
Та поштар, а ні слово, ні строки,
Не зумів до рідні донести.
Не чекала. Лиш тільки в надії
Поглядала на низку доріг.
У вісні кожну ніченьку гріє,
Тулить хлопця малого до ніг.
Довго в очі дивились, мовчали,
А серця вибиваючи ритм,
Всі тривоги тепер пробачали,
Стало менше у світі сиріт.
м. Кривий Ріг, травень 2012 р
