Ранок
Вип’ю чаю чорного з м’ятою,
Щоб гірчинка і присмак солодощів,
І напружились м’язи не з гордощів,
А від щастя, що ллється сонатою.
Обіймуся із ранком, цілуючи
Ледве-ледве вуста недоторкані,
Розімну його плечі згорблені,
Так віллюся у плин чаруючий.
Чорний чай гірчить насолодою,
На ранковий ритм налаштований,
Добрим настроєм тепло скерований
На одну тональність з природою.
м. Кривий Ріг, червень 2012р
