28.07.2012 00:00
-
169
    
  2 | 2  
 © Крісман Наталія

Поворожи мені, поете!

Поворожи мені, Поете,

На те, що там, за рубежем -

Чи янгол в небі вбереже,

Чи накладе на щастя вето?


Поворожи мені на сни -

Які з них стануть мені віщі?

Як можеш - вижени зловіщі,

Впусти у серце дух весни!


Поворожи на сяйві зір -

Яка зоря моя щаслива?

Кинь карти так, аби до дива

Торкнулась злу наперекір.


Поворожи й приворожи

Того` до мене, хто крізь терня

Прийде й любові вкине зерна

У моє серце... Ворожи!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.08.2012 12:25  Сергій Рн => © 

Якби я міг поворожити,
Або хоча б торкнутись зір,
Або злетіти вище гір
Туди, де Боги можуть жити,
То я шукав би сірі душі,
Що спалені і на межі,
Що у середині чужі,
І їм життя уже байдуже.
Я б намагався відновити
Ту силу серця і душі
(Можливо є вона в вірші),
Бо сам люблю нове творити...
Хай твоє зерня проростає,
Хоч і тонесеньке стеблом,
Зігріє серденько теплом
– Тоді твоя душа засяє…

 28.07.2012 22:03  Андрій Гагін => © 

Ще один чудовий вірш-звернення! Поет-ворожбит: чарівно, цікаво і гарно!