Фото перед школою
1959
У сяйві ламп незвично душно,
Фотограф попередив строго,
Що треба стати непорушно
І не займати тут нічого!
Зробити фото мама хоче,
Ще поки не пішла до школи.
– Не кліпай! – голосно шепоче…
Ото ще! Не всміхнусь ніколи!
Портфель від брата вже дістався,
Старенький, вигляду сумного…
Щастить, що брат ще хлопцем вдався,
Бо й форма теж була б від нього!
В весняній бобці жарко дуже,
І пізно, звісно, роздягатись.
Всміхнутись просять, та байдуже.
Чого б я мала усміхатись!
Хоча… Могла б… Мені не важко.
Та зранку сум чогось проймає.
Клац! І не вилетіла пташка!
Я знала – тут пташок немає!
Учитись буду – на відмінно.
Ходімо, мамо, звідси! Жарко!
На фото вийду, як дитина,
Але на осінь – я школярка!
