СВІТАНКОВЕ
Індиго-зачин тихого світанку
у вічі зазирає несміливо...
Пророчить шлях, немов яка циганка.
Іще одне буденне, звичне диво.
Вертаємось потроху до свічада...
(Час битий нас... Ой, казна-де носило!)
Прокинувшись, ідемо в ранок радо,
якщо не розгубили в ночі сили.
Блакитним шовком - до мого причалу
приплив світанок. І у день покликав.
А я б із ним на все життя зосталась,
та рада і стрічати... Хоч довіку.
м. Маріуполь, 2012 р.
