Обридли вже чужі монастирі...
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Обридли вже чужі монастирі.
А свій устав?.. – теж писаний з чийогось,
І десь давно затверджений вгорі,
Щоб все було не гірше, ніж у когось.
І план один: родивсь, хрестився, вмер…
Та й в проміжку – свободи не багато.
Єдине, що лишилося тепер, -
Старатися не все впускати в хату.
Хай за порогом тулиться брехня,
Хай мерзне нЕнависть і скреготить зубами…
А я люблю, як в злагоді рідня,
І як на ВИ звертаються до мами…
Лубни, 21.8.2012
