Так сильно ждали весну…
з рубрики / циклу «Ідучи стежками додому...»
Так сильно ждали весну,
Що вже настала осінь.
Злітає тихо листя
Без шуму і без слів.
Із згадок не воскреснуть:
Спекота, час і грози.
Повсюди розбрелися
До спогадів тих днів.
Солодкі миті літа
Розсипані всі просом.
Минуло-літній одяг
У трав, дерев, кущів.
І мовчки поміж квітів
тут час прямує босим -
Та всюди, ніби потяг
Він швидко пролетів.
2.09.2012
