«Ех ви…»
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
Люди не стають гіршими від того, що ми дізнаємося про них щось нове для нас…
Якесь таке в душі моїй живе
Гидке і розчароване «ех ви…»
Щось дряпає постійно за живе,
Чи скоро заживе воно?... – якби…
Як я в собі ненавиджу його, –
Лиш тільки вирву – лізе через шви!
Себе лиш винувачу. Бо ж – кого?
Та знову сколихнулося: «Ех ви…»
Лубни, 29.09.12
