Чужий світ
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Я знову в їхній пробираюсь світ,
Сочусь на зламі простору і часу,
Хоч відчуваю – сторожкий мій слід
Упізнаний чуттям їх буде зразу
В магічнім згустку.
Та все ж бреду нечутно, мов у сні,
Бо важко сном видіння те назвати,
Долаю сплески кривизни страшні,
Спішу поза свідомість десь сховати
Недобру пустку.
Цей біль… Вони! Злі вогники в очах –
Ознака, що мене вже “розкусили”
І тупіт ніг, погоні дикий жах!
Коли останні полишають сили,
В свій світ зринаю.
І знов сочусь на грані сприйняття,
Хоч страх обвив, неначе баговина.
Пізнати щось, цінніше за життя,
Усе ж в чужому світі я повинна!
А що? Не знаю…
