Чомусь до мене йдуть лиш по розраду
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Чомусь до мене йдуть лиш по розраду.
Як щось пече, і мучить, і болить…
Своїм чуттям не вмію дати раду,
А на чужі відгукуюся вмить.
Я часто залишаюсь наодинці
Із тими, проти кого цілий світ.
Допомогти стараюсь не скоритись,
Бо не терплю, як на однОго – всі!
Я не мовчу, як кидають каміння,
І не боюсь, що й в мене полетить,
Бо знаю, що затравлять неодмінно
Того, кого ніхто не захистить.
Та все тече… Вже вішають медалі
Хто вчора яду не жалів налить.
А я ? я що, – відходжу тихо далі.
На свято знов забули запросить…
І знаю: прийдуть знову по розраду,
Й не прожену, бо знову заболить…
Й не нагадаю ту бездушну зраду.
Боюсь чужу жилетку намочить…
19/11/11
