ХОЛОД ОСІННІХ ДОЩІВ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
В тінь ворушку
Осінь з гілля злітає листками,
Жалем сніжку
Мерехтить між сльозами дощів.
Любий, в вітрах
Не тримай нашу ніжність думками,
Тоне мій страх
В водоспадах осінніх плачів.
Золото лип
Жовтень ніжить теплом на прощання,
Сходить у схлип
Тепла осінь крізь наші жалі.
Чуєш, в дощах
Тихо зойкає крига мовчання,
Холод в очах
Губить мрії в захмареній млі.
Небо сумне
Безрозсудністю мряки налите,
Вірю, мине
Ця свинцева непрохана мла.
Те, що на двох,
Вітром надвоє не розділити.
Холодно… Ох!
Все ж чекаю. Я ще не пішла.
