До тебе навпростець
Вже осінь, осінь… Мальви тужать…
І дні біжать, мов на коні.
В тумані сонце очі мружить,
А дні осінні – не ясні.
Кричать дощі чаїнокрило,
І непорочність в небесах.
А осінь мчить, немов на крилах,
Он явір стогне, як васаг…
Вона вже диха, важко диха,
І близько так її лице…
Але кому скажу я тихо
У самоті тепер про це?..
Лишились спати жовті зорі,
І місяць в небі, мов зачах…
А ночі тихі і прозорі,
І не потрібна нам свіча…
Назустріч дні біжать, мов коні
По нашім ветхому мосту,
А я в полоні на балконі
Від серенад твоїх росту…
Рукою гладжу я тумани,
Між крон кленових вітерець…
А я крізь плач, жалі, обмани
До тебе лину – навпростець…
м. Ромни, 07.11.12
