ВІКНА НОЧІ
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Ніч полохливими думками
Задмухала лампаду сонця,
Та в темінь блимають віконця
Надій ясними маяками.
Як промінь, кожне, довгожданий.
Віконця ллють тепло затИшне
У темінь непроглядну нічки.
Хто з них зіп’є, немов з кринички,
Добра ковток і слово ніжне?
Той, хто у світлі тім жаданий.
В моїм вікні ж так пусто й темно
Чи ж матиму світити змогу?
Тепла й добра, скажіть, для кого
Зготовано? Держу даремно
Ковток, а може й повну кварту.
Десь заблукав мій подорожній,
Якому не поталанило…
Вікно болить заціпеніло
Морозом в ночі миті кожній…
Чи світлом все ж сяйнути варто?
