11.11.2012 14:01
-
191
    
  10 | 10  
 © Тетяна Чорновіл

ВІКНА НОЧІ

ВІКНА НОЧІ

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Ніч полохливими думками

Задмухала лампаду сонця,

Та в темінь блимають віконця

Надій ясними маяками.


Як промінь, кожне, довгожданий.


Віконця ллють тепло затИшне

У темінь непроглядну нічки.

Хто з них зіп’є, немов з кринички,

Добра ковток і слово ніжне?


Той, хто у світлі тім жаданий.


В моїм вікні ж так пусто й темно

Чи ж матиму світити змогу?

Тепла й добра, скажіть, для кого

Зготовано? Держу даремно


Ковток, а може й повну кварту.


Десь заблукав мій подорожній,

Якому не поталанило…

Вікно болить заціпеніло

Морозом в ночі миті кожній…


Чи світлом все ж сяйнути варто?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.11.2017 20:01  Люлька Ніна => © 

Сумний вірш, але дуже гарний.

 12.11.2012 14:30  Деркач Олександр => © 

Сумнувато...варто...без жарту...

 12.11.2012 13:05  Наталя Данилюк => © 

Гарно,Тетяно!Хоч і журливо,та так чуттєво і ніжно.
Та в темінь блимають віконця
Надій ясними маяками...-головне,що надія тепліє в душі.

 11.11.2012 21:42  Сашко Новік 

варто! гарно

 11.11.2012 20:06  Ем Скитаній => © 

цікава будова вірша і цікаво переданий сум, і взагалі - чудово все в ньому, у цьому віршику!

 11.11.2012 17:54  Лідія Яр => © 

Сумовито- зболено....і як завжди так красиво....

 11.11.2012 14:10  Каранда Галина => © 

варто!
колись, ще школяркою, їхала вночі з татом в автобусі до тітки, і він процитував: "...встречать по сторонам, вздыхая о ночлеге,  дрожащие огни печальных деревень"... досі пам"ятаю і рядки, і сумовито-щемне враження від них... і від вогників у вікнах обабіч темної чужої дороги...