не нарікай, коханая, на мене
за те, що листя обпадає з віт.
згортає осінь золоті знамена -
зима іде і пада сніг у світ.
не в силі ми спинити часоплинність,
в природі цих одвічних перемін...
а щодо нас - то й Бог не зна причини,
з якої ми є схильними до змін.
печаль розлуки нашого кохання,
як в осени ці зимні холоди...
сніг падатиме мабуть до світання
з дощем упоміш сумом самоти.
...останній лист вітри в туман відносять,
у спомин про кохання наше й осінь.