18.11.2012 23:08
-
484
    
  4 | 4  
 © Тиква Олексій Гаврилович

Автобіографія

з рубрики / циклу «Зболіле»

Віхола йшла і йшла, мене мама несуть.

В той рік у вербах по весні знайшла,

Ось у чім суть.

Засуха була і дощі рясні,

Веселка кольорами вігравала,

Згадка дитинства, як в сні.

Потічок, луки, і трава, трава,

Мене мама за руку вела.

Сльози, обіди і тоски,

А степ у даль у мареві,

Шеляг, кучугурами піски, піски,

Шлях - дороги у куряві.

У найманих хатах,

Ні кроку вперед і назад,

По чужих дворах, я не трогав чужий сад.

Не свій, а чужак,

Не клекотіла радість зі мною,

Гальчатами закльований, малий птах,

Утомлений боротьбою.

Нас хапала у глотка, і не раз і не два,

Голода кістлява рука,

Згинуть міг тоді

І в війні в пів плівка.

Не ясні роки і дні.

Не рівні дороги.

Круті вібалки по війні,

І служби солдатської доби строгі.

Навчання і робота, жінка, діти, сім`я,

Непереливки, забота, забота.

Осінь вітрами нахиля.

Час іде, ми живем,

А на обрії кінчається путь.

Роки зійдуть - помрем,

Життя, що таке? В чім його суть.



с. Чапаєве, Кегичівського району, Харківської обл., 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.11.2012 14:28  Сашко Новік 

Болючий вірш

 19.11.2012 10:53  Деркач Олександр => © 

І цікаво, і боляче за все Ваше покоління...

 18.11.2012 23:29  Каранда Галина 

такі вірші цінні своєю чесністю. доля цілого покоління українського народу з перших вуст... знаєте, що мені тут найбільше сподобалося? - формулювання " мене мама несуть" я теж до мами на Ви, але я б сказала "несе", а от моя бабуся саме так і говорила... моя повага Вам.

 18.11.2012 23:25  Тетяна Чорновіл => © 

Зачепило... Аж слів не зберу, що сказати!
Такі біографії болючі у нас, українців!!!
Схиляюся перед Вашою долею!
Шануймося, бо ми того варті!