Наталя Данилюк Налистопадило у душу...
Налистопадило у душу,
Набило листу й мокроти
І обтрусило, наче грушу,
В обіймах мерзлої сльоти.
І розкрутило каруселі
Даремних докорів, образ,
Поблякли дні, такі веселі,
Немов старий іконостас.
І на обшарпаний пергамент
Лягла поезія терпка,
Сплітає спогади в орнамент
Гіркої пам`яті рука.
І за похилим перелазом
Такого снігу намело!
Не бійся, вирвемося разом-
Тримайся за моє крило...
23.11.2012 11:36 Сашко Новік |
 гарно |
22.11.2012 19:16 Марієчка Коваль |
 Класно) |
22.11.2012 14:21 Володимир Пірнач => © |
 Саме тільки слово "Налистопадило" так насторожило, що навіть вагався чи варто читати))) Дуже багато значень можна вложити в це слово.. |
22.11.2012 11:13 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарна журлива і обнадійлива водночас поезія! Як і сам листопад! Чудово! :)) |
22.11.2012 02:07 Тетяна Белімова => © |
 Сподобалося! Такі образи яскраві! Порівняння і природні, й неприродні... |
22.11.2012 01:33 Каранда Галина |
 класно налистопадили!) про старий іконостас - особливо пройняло. |