Осіння ніч…
рондо
Осіння ніч із місяцем уповні.
І ліхтарі. І тіні – чорні-чорні…
Старий горіх стривожено скрипить.
Останній лист від холоду тремтить.
Колючий страх із закутків огорне.
Пустити в душу? Чи лишити зовні?
І неспокійно щось синочок спить:
На повний місяць так йому болить
Осіння ніч…
Якби ж могла сховати я в долоні
Дитя своє… Та лиш торкнуся скроні:
Нехай же добре щось йому наснить
Ця замкнена в життя земного лоні
Осіння ніч.
Лубни, 28.11.12