04.12.2012 18:16
-
180
    
  8 | 8  
 © Бойчук Роман

Озираймось, іноді...

Озираймось, іноді...

Скільки тій людині в житті треба?

...Бути ситим, вдягненим, в теплі;

Мріяти, свій погляд звівши в небо;

Вміти оминати ті ж грабл́і...


Але ж ні!.. Розчинять ту людину, 

Мов піщинку марганцю в воді:

В кут глухий штовхають все у спину

Експерементатори вожді.


Слабкість наша - наша же терплячість.

Та збагнути кожному з нас слід:

Нам Господь дав зір, а значить - зрячість!

Озираймось, іноді,... в свій слід.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.12.2012 12:22  Ірина Затинейко-Михалевич 

сильний закличний вірш! останні два рядки особливо!

 05.12.2012 12:12  Володимир Пірнач => © 


Цей текст мав на увазі.

 05.12.2012 12:06  Володимир Пірнач => © 

Круто, дуже сподобалось.
Навіть прочитав слово "терплячість" як "телячість" так звичайно більш грубо, але будемо відвертими, телячість дуже підходить до визначення категорії нашого народу :)
Плюсую звісно.
Не пам"ятаю чи переходили ми на ти, якщо ні то нагадаєш)
Так от: хотів порадити тобі прочитати один невеликий текст О.Ірванця, про державу і народ. Зараз знайду і закину. Там теж дуже влучно сказано. думаю тобі сподобається.

 05.12.2012 08:21  Деркач Олександр => © 

Гарно, останні - сильно.

 05.12.2012 02:16  Каранда Галина 

Експеримент... бачу, і Чорновіл вже натякала...

гарний вірш.

 04.12.2012 22:06  Лідія Яр => © 

дуже гарно і влучно сказано....чудовий твір!

 04.12.2012 21:11  Тетяна Чорновіл => © 

Актуальні перестороги! Експериментаторів у нас вистачає! Зрячих мало...