От розпастися б на фотони...
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
От розпастися б на фотони,
Полетіти б магнітною хвилею…
Знову промінь у відчаї втоне,
І себе за це вкотре я вилаю.
Безпорадність хлюпоче на дні,
Небажання боротися з марністю…
У мені тихо гаснуть вогні,
Манить старість глухою безкарністю.
Безнадійно загрузла давно
У звичайній своїй ненормальності.
Стати б хвилею, квантом, зерном
В неосяжній галактик спіральності.
От розпастися б на фотони...
Лубни, 13.12.12
