11.01.2013 20:11
18+
270
    
  8 | 9  
 © Деркач Олександр

Чолом упираючись у безвихідь стіни,

заплутавшись у химерах матерій,

реальність кусаючи за край простині,

шукаєш самотності об`єктивний критерій,

а хочеш відчути у темряві дотик,

побачити тінь, як доказ присутності,

і запах пізнати, який стане наркотиком.

А хочеш? -

і ломку, під час їх відсутності,

постійний синдром від малої дози,

коли розчин розбавлений простором,

дистанції часу потенційні загрози -

життя в інсталяціях, а ти лише осторонь.



м.Прилуки, 11.01.2013р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.01.2013 13:09  Тетяна Чорновіл => © 

Ужастік! Навіть коли осторонь! :)) А може особливо, коли осторонь... Замислилась...

 11.01.2013 20:01  Сашко Новік => © 

круто, про вплив - край простіні на себе тягнути не буду))))
а перший раз прочитав "постіЛьний синдром")))

 11.01.2013 19:32  Тетяна Белімова => © 

Дуже емоційний і тілесно-духовний (того й того достатньо) вірш! Не перевариш із першого разу!

 11.01.2013 19:17  Каранда Галина 

відчувається вплив Новікова і Ксенії... так ми ТУТ всі перемішаємося...