11.01.2013 20:11
З дозволу батьків18+
163 views
Rating 5 | 9 users
 © Деркач Олександр

Чолом упираючись у безвихідь стіни,

заплутавшись у химерах матерій,

реальність кусаючи за край простині,

шукаєш самотності об`єктивний критерій,

а хочеш відчути у темряві дотик,

побачити тінь, як доказ присутності,

і запах пізнати, який стане наркотиком.

А хочеш? -

і ломку, під час їх відсутності,

постійний синдром від малої дози,

коли розчин розбавлений простором,

дистанції часу потенційні загрози -

життя в інсталяціях, а ти лише осторонь.

м.Прилуки 11.01.2013р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.01.2013 13:09  Тетяна Чорновіл => © 

Ужастік! Навіть коли осторонь! :)) А може особливо, коли осторонь... Замислилась... 

 12.01.2013 10:28  © ... => Каранда Галина 
 12.01.2013 10:27  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую))) ото буває наколопуцю щось "труднопєрєварімоє", і дійсно чи їстівне воно?))) 

 12.01.2013 10:25  © ... => Олександр Новіков 

Дякую))) можна і "постільний"))) а взагалі хотів "абстинентний", і загроза повинна була бути "рецесивною" так було точніше, але злякався гніву деяких читачів за передоз такими словами)))) 

 11.01.2013 20:01  Олександр Новіков => © 

круто, про вплив - край простіні на себе тягнути не буду))))
а перший раз прочитав "постіЛьний синдром"))) 

 11.01.2013 19:32  Тетяна Ільніцька => © 

Дуже емоційний і тілесно-духовний (того й того достатньо) вірш! Не перевариш із першого разу! 

 11.01.2013 19:17  Каранда Галина 

відчувається вплив Новікова і Ксенії... так ми ТУТ всі перемішаємося... 

Публікації автора Деркач Олександр

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо