Один в ціль і нуль місячних

розпорошених в хмари променів.

І звідусіль зір тисячі -

нашорошені, нами втомлені.

Наперекір нам - мислячі

люди сном вночі, переповнені.

А я "нуль", і ще тисячі -

очі вирячені і безмовні,

рахують фази місячні -

без пауз і неспростовні. 

Наче на всіх не вистачить

місяця що гуляє уповні.

Нуля і зірок тисячі -

поетам, що ними зомбовані.

ТУТ, між першою і другою ночі