КІНЕЦЬ СІЧНЯ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Часу стрімка течія,
Кинувши в сніг календар,
Щезла за ним і сама.
– Хочеш, я буду твоя? –
Криги тамуючи жар,
Січню шепнула Зима.
В передчутті ніжних втіх
Січень розбурхав у млі
Шалу засніжений вир.
Зимці з небес крижаних
Ніжив дзвінкі кришталі
В інеї купаних зір.
В віхолах вив жартома,
Сипав льодяники в сни,
Кригою пристрасті скрес
Раптом схолола Зима,
Бо між снігів з далини
Лютий прислав СМС
Січню коханка вертка
Серед морозних забав
Пристрасті хмарила крах.
– Чом ти холодна така? –
В часі зітхнув і пропав,
Станув в лютневих вітрах.
