15.03.2013 22:14
for all
149 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Корилася, молилася

Корилася, молилася

Корилася, молилася

Та доля глузувала,

А може, то наснилося,

І ніч той сон забрала.


Нехай іде він за ліси,

Іде в чорну багнюку,

А вона вмиється з роси

Та матиме науку.


Не снилося, судилося

Все те пережити,

Їй щастя так хотілося

Та щиро полюбити.


Прийшло кохання, як той цвіт,

Голубкою літала,

У вісімнадцять своїх літ

Вперше покохала.


Солодких поцілунків смак

Ще досі відчуває,

Та трапилося все не так,

А серденько страждає.


Душа, як пташечка тремтить,

Немов у сільці б’ється,

Хоча б побачити на мить

Серденько розірветься.


Корилася, молилася,

Рана заживала,

На все життя зневірилася,

Та більше не кохала.



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.03.2013 19:03  © ... 

Дякую! 

 15.03.2013 23:18  Чернуха Любов => © 

нехай заживають усі рани...