СОПЕ В ПІДПІЧЧІ ДОМОВИК...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Сопе в підпіччі домовик,
Снів надивившись про негоду…
Важких я не зліплю повік,
Все жду і жду тебе з походу.
Стікає ніч у тиші гук
Крізь злякані хитливі тіні,
Я ж затамую серця стук,
Втону в очей твоїх видінні,
В чужу полину далину,
Піддавшись спогадам казковим,
Тебе чеканням огорну,
Мов оберегом барвінковим.
Коли в нестерпну мить жалю
Вже й час зневір’ям захлинувся,
Я не зломлюсь… Я все стерплю,
Аби лиш ти живим вернувся.
У шибці – досвітку вогні,
А домовик сопе ще й досі,
І посміхається вві сні,
Тебе зустрівши на порозі.